Для чого Дональд Трамп запровадив мита у 2025 році

На початку квітня 2025 року Дональд Трамп шокував світ, оголосивши про всеосяжні імпортні тарифи майже для всіх торгових партнерів. Введено базове мито на весь імпорт, а для низки держав ставки зросли в кілька разів. Фінансові ринки відреагували падінням, аналітики заговорили про ризик рецесії, а криптоспільство намагається осмислити наслідки для біткоїну та інших цифрових активів.

Розбираємось, що саме сталося, навіщо Трамп та його адміністрація пішли на такий радикальний крок і якими будуть наслідки.

Які тарифи запровадив Трамп у 2025 році та як на це відреагували ринки?

У перші місяці 2025 року Дональд Трамп реалізував низку протекціоністських заходів. Вже наприкінці січня президент США пригрозив 25% тарифами на весь імпорт із Колумбії, вимагаючи співпраці щодо депортації мігрантів.

У березні США відновили мито на металургію — 25% на сталь та 10% на алюміній для низки країн. Європейський союз засудив ці кроки і підготував заходи у відповідь на $26 млрд проти американського експорту цих же товарів. Проте Трамп не зупинився.

2 квітня 2025 року президент США підписав указ про введення «базового» мита 10% на всі товари, що імпортуються. Цей захід торкнувся 185 країн — практично всього світу. Виняток зробили лише для невеликого кола партнерів на зразок Канади та Мексики.

Окрім базового тарифу, Вашингтон запровадив і цільові підвищені ставки для низки держав. Наприклад, імпорт із Китаю оподатковується загальним митом близько 54%. Для Європейського союзу встановили ставку 20%, Японії — 24%, Індії — 27%. Окремим ударом стали нові 25% мита на імпорт автомобілів та автозапчастин.

У результаті середньозважена ставка американських тарифів злетіла приблизно з 2,4% на початку 2025 року до понад 20–25% після квітневих указів — максимуму за понад 100 років.

Для запровадження таких масштабних мит Трамп навіть проголосив надзвичайний стан економіки, посилаючись на загрозу національній безпеці, — цей крок дав йому можливість обійти затвердження тарифів у Конгресі.

Світові фінансові ринки відповіли на американську тарифну атаку різкою волатильністю. У перші дні після оголошень Трампа фондові індекси відчутно обвалилися:

• S&P 500 втратив понад $5 трлн. капіталізації;
• NASDAQ — приблизно на 6% (найгірший денний спад із березня 2020 року);
• Промисловий Dow Jones втратив близько 4% на день.

У Європі та Азії почалася ланцюгова реакція: японський Nikkei просів на ~8% за тиждень (рекордне падіння за 5 років), сильно подешевшали акції у Південній Кореї, Індії та інших країнах із великими експортними секторами.

На сировинних ринках тарифні новини теж спричинили хвилювання — ціни на нафту знизилися більш ніж на 3%, ф'ючерси на метали просіли через очікування спадів у промисловості. Показово, що індекс цін на продовольство в США вже у квітні почав зростати, відбиваючи нові витрати для імпортерів.

Одночасно спостерігалася втеча до «тихої гавані»: котирування золота встановили новий історичний максимум, а прибутковість казначейських облігацій знижується, відбиваючи попит на стабільні активи.

Уряди основних економічних блоків відреагували на кроки США засудженням і обіцянкою відповісти взаємністю — Китай пообіцяв негайні тарифи у відповідь на американські товари, ЄС також заявив про готовність ввести мита у відповідь у середині квітня.

Хто стоїть за тарифами

Тарифна політика Дональда Трампа — результат роботи команди, згуртованої навколо спільної ідеї протекціонізму. Щоб зрозуміти, чому тарифи у 2025 році стали такими масштабними та агресивними, важливо розібратися, хто формує цей курс, які цілі вони переслідують і які погляди просувають усередині Білого дому.

Головним ідеологом нової тарифної атаки Трампа називають Пітера Наварро – старшого радника президента з торгівлі та промисловості. За даними Politico, ще в першу каденцію (2017–2020) Наварро був головним прихильником мит: він лобіював тарифи проти Китаю та інших країн. У новій адміністрації він фактично є архітектором тарифної політики Трампа.

Мотивація Наварро має ідеологічний характер. Він переконаний протекціоніст, який розглядає хронічний торговий дефіцит США як загрозу економіці і навіть національній безпеці. Крім того, Наварро просуває ідею тарифів як джерела поповнення бюджету, вказуючи на те, що вони можуть принести країні до $600 млрд на рік.

Джеймісон Грір – новий голова Управління торгового представника ( USTR ) – відіграє центральну роль у реалізації тарифної стратегії. Це ветеран торгових воєн Трампа: у першу каденцію він був правою рукою Роберта Лайтхайзера, беручи участь у переговорах щодо NAFTA/USMCA та тарифних війн з Китаєм. 2025 року Грір отримав підвищення до головного переговорника і пройшов затвердження в Сенаті.

Мотивація Грира багато в чому професійна. Як торговий юрист і соратник Лайтхайзера він поділяє філософію «жорсткого торгу»: тарифи розглядаються як важіль для примусу партнерів до «чесної гри» та усунення дисбалансів на шкоду США.

У Politico зазначили, що Грір — скоріше технократ, ніж харизматичний лідер і не має міцних довірчих відносин із Трампом. Проте поки що саме він — ключовий виконавець тарифної кампанії нової адміністрації США.

Говард Лютнік, новий голова Міністерства торгівлі, став одним із головних провідників тарифної стратегії Трампа. Фактично Лютник займається роботою Торгового представництва і задає тон у тарифних рішеннях.

Це незвичайний вибір: Лютнік – колишній глава компанії Cantor Fitzgerald без досвіду роботи в уряді. Однак, як давній союзник Трампа, він швидко прийняв його «торгову війну» як свою. У березні 2025 року Лютник активно захищав запровадження 20% мит проти Євросоюзу, називаючи їх справедливою відповіддю на бар'єри ЄС.

Окрім гасла чесної торгівлі, Лютник просуває і радикальну фіскальну ідею Трампа: замінити частину внутрішніх податків зовнішніми тарифами, фінансуючи державу за рахунок імпортних мит. Оглядачі Politico зазначили, що Лютник намагається всидіти на двох стільцях: говорити зрозумілою Трампою мовою економічного націоналізму, залишаючись при цьому прийнятною для Уолл-стріт.

Скотт Бессент, новий голова Мінфіну, хоч і не є профільним «торговельним» чиновником, також став важливою фігурою у тарифній політиці Трампа. Бессент – фінансист з Уолл-стріт і новачок в адміністрації.

Роль Бессента — забезпечувати фінансово-економічне обґрунтування тарифів та тримати під контролем їх вплив на ринок та бюджет. На слуханнях у Сенаті він підтримав курс Трампа, роз'яснивши, що мита мають три цілі: припинити несправедливі торгові угоди, поповнити бюджет і змусити країни виконувати вимоги США.

Коли введення мит обрушило біржі, Бессент холоднокровно заявив, що адміністрація готова терпіти волатильність і не збирається відступати. З іншого боку, як економіст, Бессент намагається уникнути надмірного шоку для економіки. За даними WSJ, за зачиненими дверима Бессент переконує президента діяти акуратніше: наприклад, робити тарифи вибірковими або вводити їх поступово, побоюючись сплеску інфляції.

Кевін Хассетт очолює Національну економічну раду (НЕК) Білого дому та є ключовим радником Трампа з економічної політики. Він також обіймав цю посаду у першій адміністрації Трампа.

Хассетт відомий традиційнішими, «про-ринковими» поглядами. Щодо тарифів він займає складну позицію — з одного боку, як член адміністрації, публічно підтримує риторику Трампа. З іншого боку, є голосом поміркованості всередині адміністрації. За оцінкою Politico, він разом із Бессентом належить до «орієнтованих на Уолл-стріт» фігур команди. Його турбує інфляція та заходи у відповідь інших країн.

Від того, чий голос Хассетта чи Наварро буде вагомішим для президента, багато в чому залежить, чи залишаться мита інструментом переговорного тиску чи перетворяться на довгострокову ізоляційну політику США.

Навіщо Трампові торговельна війна з усім світом?

Питання, на яке зараз намагаються відповісти аналітики та експерти — навіщо Дональд Трамп пішов на найагресивніший тарифний крок за десятиліття? Офіційна риторика говорить про економічну справедливість та захист американської промисловості, але за цим стоять глибші та суперечливіші мотиви. Ми зібрали ключові версії та експертні оцінки, щоб зрозуміти, чим насправді керувався президент.

Адміністрація Трампа заявляє, що десятиліття глобалізації спустошили американську виробничу базу, залишивши США із хронічним торговим дефіцитом. Масштабні імпортні тарифи розглядаються як вирішення цієї проблеми. Головні аргументи цієї версії:

• зменшення імпорту має скоротити негативне сальдо торгівлі. Трамп неодноразово заявляв, що США «втрачають мільярди доларів» через цей дисбаланс;
• повернення заводів до Америки — ключова обіцянка Трампа, особливо перед робочим електоратом «іржавого поясу» і фермерами, і за допомогою тарифів він починає вводити його в життя.

Деякі експерти, щоправда, не настільки оптимістично налаштовані і попереджають, що зростання цін на сировину та комплектуючі може вдарити по американських виробниках сильніше, ніж вигода від захисту ринку.

Крім того, на думку Трампа, багато країн користуються США у своїх інтересах: обкладають американські товари високими митами, створюють інші бар'єри або маніпулюють своєю валютою, зберігаючи при цьому вільний доступ на ринок США. Нові тарифи у цьому контексті позиціонуються як «дзеркальна» відповідь на таку практику.

На підтримку цієї позиції виступають представники низки галузей. Так, американські фермери скаржаться, що їхня продукція роками витіснялася із зарубіжних ринків дискримінаційними правилами, але Трамп почав вирішувати цю проблему. У промисловості звучать схожі нотки: наприклад, металурги дякують президенту за боротьбу проти демпінгу та субсидій іноземних конкурентів, які «послаблювали виробництво в США».

Трамп не просто ввів мита, а зробив це через оголошення надзвичайного стану в економіці. Білий дім відкрито пов'язав торговий дисбаланс із загрозою безпеці: в адміністрації вважають, що торговий дефіцит підриває оборонно-промислову базу США і робить країну залежною від імпорту критично важливих товарів.

Логіка приблизно така: якщо Америка залежить від Китаю в електроніці або від іноземних постачальників сталі — це вразливість у разі конфлікту. Тому тарифи — це ще й стратегія досягнення самодостатності, яка має повернути виробництво найважливіших товарів в ім'я безпеки держави.

Крім того, американські яструби бачать у тарифах інструмент економічної боротьби з Китаєм — удар по експорту Пекіна, який прагне технологічного та військового домінування. І все це розвивається на тлі зростаючої настороженості щодо КНР з обох партій Конгресу.

Багато аналітиків розглядають тарифи Трампа як інструмент тиску, призначений не так для постійної дії, як для примусу торгових партнерів до поступок за столом переговорів.

Досвід першого терміну підкріплює цю версію. Трамп тоді не побоявся поставити під удар діючі домовленості — наприклад, вийшов із NAFTA, але потім підписав оновлену угоду (USMCA) на своїх умовах. У відносинах з Китаєм він ескалував мито, щоб змусити Пекін піти на операцію «першої фази» у 2020 році.

Тепер же ставка набагато вища: митом обкладені майже всі країни одразу. І це дало свій ефект — відразу після оголошення нових тарифів багато партнерів поспішили запросити переговори. В'єтнам, дізнавшись про загальні 46% тарифи, того ж дня погодився обговорити торговельну угоду зі США. Прем'єр-міністр Японії запросив терміновий дзвінок із Трампом, а лідери Ізраїлю та Тайваню особисто вирушили до Вашингтона, щоб отримати для своїх країн особливі умови чи винятки.

Для адміністрації це подвійний виграш:

• зміцнення прямого впливу на торгівлю замість багатосторонніх правил СОТ;
• можливість виторгувати максимум поступок від партнерів – від доступу на ринки до геополітичної лояльності.

У політичному плані він вписується в гасло “Америка понад усе”, що передбачає зсув міжнародної політики у бік протекціонізму та ізоляціонізму.

Електоральні цілі та гра на публіку

Масові тарифи 2025 року могли бути продиктовані бажанням Трампа зміцнити свою політичну підтримку всередині країни, виконавши передвиборчі обіцянки та згуртувавши електорат на ґрунті економічного націоналізму.

З погляду електоральної тактики момент обраний вдало — нові тарифи оголошено відразу після виборів, на початку терміну, коли до наступного волевиявлення кілька років і підтримка виборців сильна. Це дає час, щоб показати результат чи хоча б пом'якшити негативні наслідки торгової війни до виходу з Білого дому.

Крім того, виводячи на перший план зовнішню торговельну конфронтацію, президент переключає увагу на зовнішніх «винуватців» економічних бід. Невипадково Трамп назвав день оголошення мит «Днем визволення» (Liberation Day) — представляючи свої дії як визвольну місію для країни.

Однак така гра на публіку пов'язана з певними ризиками. Незважаючи на підтримку тарифів у короткостроковій перспективі, аналітики попереджають про «перегони на час»: якщо товари подорожчають, а робочі місця почнуть скорочуватися через заходи у відповідь, політична підтримка може зникнути.

Серед нетривіальніших інтерпретацій — припущення, що Трамп може переслідувати макроекономічні цілі, намагаючись впливати на грошово-кредитну політику США.

Оголосивши глобальні тарифи, Трамп спровокував обвал на біржах — за перші два дні S&P 500 втратив близько 5 трлн доларів капіталізації, інвестори кинулися в облігації, побоюючись рецесії. Це охолодження ринків та загрозу уповільнення економіки деякі аналітики пов'язують із зміною політики Федеральної резервної системи (ФРС). Так, за даними CNBC, шанси на зниження ставки у вересні підскочили з 50% до 100% на тлі оголошення нових тарифів.

Трамп, зі свого боку, посилив публічний тиск на регулятора: тільки-но ввівши мита, він в черговий раз порадив «повільній ФРС зменшити ставку. У соцмережах прихильники президента розповсюджували відеоролик із його заявою, де він нібито «навмисно обрушує ринок, щоб знизити відсоткові ставки» і навіть сам Трамп репостить подібні ролики.

Портал MarketWatch назвав новий тарифний план «кошмаром для ФРС», очікуючи на стрибок цін і складний вибір для регулятора. Втім, у тій же публікації вказано, що Трамп, ймовірно, має рацію щодо відсоткової ставки.

Варто зазначити, що офіційних підтверджень такого задуму немає. Однак якщо це правда, то така стратегія — гра з вогнем: якщо ФРС не пом'якшить політику, тарифний шок може сам по собі загнати економіку в кризу.

В ABC News вважають, що головна причина тарифної війни – це давня протекціоністська ідеологія Трампа, яку він дотримується десятиліттями.

Ще у 1980-х бізнесмен Трамп голосно обурювався торговим дефіцитом з Японією та «благодійністю» США стосовно союзників. 1987 року він опублікував відкритий лист у найбільших газетах, вимагаючи, щоб Америка жорсткіше відстоювала свої інтереси. Приблизно те саме Трамп сказав, оголошуючи нові тарифи у Рожевому саду Білого дому.

Відомо, що багато економічних радників, включаючи колишнього главу НЕК Гері Кона, залишили його ще в перший термін саме через розбіжності щодо тарифів. Їхнє місце посіли однодумці або мовчазні виконавці.

По суті, особиста віра Трампа у протекціонізм стала державною політикою. Ідея про те, що тільки тарифи повернуть Америці колишню велич, наскрізна лінія всієї кар'єри Трампа, від ранніх інтерв'ю до другого терміну в Білому домі.

Нарешті найбільш критична версія пов'язує тарифне рішення 2025 року з особистістю Трампа. Прихильники цієї інтерпретації вважають, що масштабна торговельна війна є багато в чому продуктом імпульсивного стилю управління та особистими мотивами президента. Їхні аргументи зводяться до наступного:

• Трамп відомий своєю імпульсивністю та схильністю до різких кроків, іноді всупереч порадам експертів. Як писали в Guardian, президент розмахував плакатом із цифрами, заявляючи: «Не може бути нічого простішого», хоча його розрахунки здивували економістів. Для нього ж важливішою була демонстрація сили та рішучості, ніж академічна коректність плану;
• особистий мотив міг полягати в елементарній образі та бажанні покарати. Трамп не раз висловлював неприязнь до лідерів союзних країн, дорікаючи їм за невдячність. Масові тарифи могли стати своєрідним актом відплати;
• критики вказують на ірраціональність та авантюризм такого кроку. Багато економістів прямо називають тарифну війну 2025 року безрозсудною. Наприклад, у Deutsche Bank наголосили на «відсутності глибокого стратегічного плану» за цією акцією.

Зрештою, не можна виключати й елемент особистого самопіару та амбіцій — Трамп намагається зробити важливий історичний крок, який би вписав його ім'я в підручники, і тарифи видалися відповідним інструментом. Він любить суперлативи та рекорди: «Це найбільший торговий крок за все життя», «економічна революція» — ці фрази наголошують на масштабності події в його очах.

Звичайно, зводити все лише до особливостей особистості було б спрощенням. Навіть у найрізкіших кроках Трампа найчастіше є раціональне зерно і політичний розрахунок. Однак ця версія наголошує, що людський фактор міг відіграти велику роль.

На запитання “Все ще MAGA?” – тобто чи робить Трамп Америку знову великою – багато аналітиків не знають, що відповісти. Проте президент і його прихильники налаштовані рішуче — в їхніх очах США достатньо перетерпіти шок і дочекатися, поки іноземні виробники «прогнуться» і погодяться на нові правила. Чи вдасться ця ризикована гра – покажуть найближчі місяці. Поки що світова економіка балансує на межі торгової війни і намагається оцінити нові реалії.

Що означає тарифна війна для криптоіндустрії?

Реакція крипторинка на ці події виявилася неоднозначною. З одного боку, різка втеча інвесторів від ризиків на початку квітня торкнулася і цифрових активів. Це з тим, що волатильність ринку історично відбивається і криптовалютах, оскільки частина інвесторів розглядає їх як ризикові активи. Так, на тлі відкриття торгової сесії в США 7 квітня біткоїн впав нижче $75 000.

Однак у криптоспільноті існує й альтернативний наратив — торговельна війна та подальша відповідь регуляторів можуть створити умови для нового бичачого тренду криптовалют. Головним ідеологом цієї версії виступив співзасновник BitMEX Артур Хейс. На його думку, дії Трампа спровокують проблеми у світовій економіці, які влада вирішить за допомогою грошового принтера, а це добре для біткоїна.

Деякі аналітики очікують, що посилення економічної невизначеності підвищить попит на неконтрольовані державою активи — золото та біткоїн. У той же час скептики попереджають, що криптовалюти, включаючи і біткоїн, поки що далекі від статусу «тихої гавані». Навесні 2025 року кореляція біткоїну та фондового ринку знову посилилася, тому у разі повномасштабної рецесії цифрові активи можуть впасти разом з рештою ринку.

Багато хто пам'ятає, як у 2020–2021 роках саме безпрецедентні стимули з боку влади на тлі пандемії COVID-19 стали паливом для одного з найпотужніших буллранів в історії криптоіндустрії. Зараз історія може піти схожою траєкторією: якщо тарифна ескалація підштовхне регуляторів до нових вливань, обмежена пропозиція та автономна природа біткоїну як «цифрового золота» знову вийдуть на перший план. І тоді торговельна війна, що почалася як удар по ринках, може обернутися тригером для наступного бичачого циклу.

Источник: cryptocurrency.tech