Навігація між блокчейнами є доволі складною та незручною для новачків. Вона вимагає певних знань, досвіду та обережності. Абстракція блокчейнів покликана приховати технічні складнощі, пропонуючи простий шлях взаємодії.
Проблема фрагментації блокчейн-екосистем
Сучасна криптоіндустрія розвивається як мультичейн-середовище, де існує безліч незалежних рішень. З одного боку, це дозволяє підвищувати продуктивність та впроваджувати інновації в кожну окрему мережу. Кожен проєкт має свої сильні та слабкі сторони, між якими зберігається здорова конкуренція. З іншого боку, це призводить до фрагментації активів користувачів та ускладнює переміщення коштів між мережами. Для виконання навіть простої операції між блокчейнами кінцевому користувачеві може знадобитися безпомилково виконати безліч специфічних дій: визначити потрібну мережу, переказати активи через міст, оплатити комісії у відповідних токенах, пройти низку перевірок і підтверджень. Такий процес не лише ускладнює взаємодію людини зі світом криптовалют, але й збільшує ймовірність помилок, що іноді призводять до реальних фінансових втрат. Фрагментація створює труднощі й для розробників. Підтримка одразу кількох мереж вимагає розгортання інфраструктури в кожній та врахування особливостей кожної. Компроміси, що виникають при розробці подібних складних систем, зрештою також впливають на досвід користувача. Отже, попри технологічні переваги мультичейн-підходу, він залишається недостатньо зручним для масового використання, підвищуючи поріг входу у Web3-середовище (наступне покоління інтернету на блокчейні). По суті, все це можна представити як проблему UX (User Experience — досвід користувача). Саме її покликана вирішити так звана «абстракція блокчейнів» (chain abstraction).
Що таке chain abstraction
Абстракція блокчейнів — це підхід, що допомагає приховати складнощі мультичейн-середовища. Основна мета полягає не у створенні якоїсь єдиної технології, а в покращенні досвіду користувача (UX): людина повинна взаємодіяти з додатком, не надто замислюючись, як і в якій саме мережі виконуються операції, а головне, не рефлексуючи на тему «як це все важко і заплутано». Важливо наголосити: абстракція блокчейнів не є якимось єдиним стандартом. Це радше сукупність різних підходів та рішень. Поза цими рішеннями людина змушена самостійно керувати активами в різних блокчейнах та враховувати особливості кожної мережі. У моделі абстракції блокчейнів ці завдання переносяться на інфраструктурний рівень. Замість того, щоб пройти весь шлях від початку до кінця, користувач формулює свій намір (intent), а система самостійно визначає, як саме цей намір буде реалізовано. Іншими словами, chain abstraction можна розглядати як можливу гілку еволюції UX-парадигми у Web3, де користувачеві достатньо точно сформулювати бажаний результат, щоб отримати його від системи.
Суть абстракції блокчейнів
В основі більшості рішень або підходів chain abstraction лежить ідея розділення наміру користувача та технічного виконання цього наміру. Користувач не формує транзакцію у звичному вигляді (з вибором мережі, проведенням операцій та оплатою комісії). Натомість користувач задає намір (intent) — наприклад, обміняти 100 000 USDT у блокчейні Tron на еквівалентну кількість біткоїнів. Цей намір передається на окремий рівень, де особливі учасники конкурують за втілення intent у життя. Найчастіше таких учасників називають солверами (від англ. solver та solve — вирішувати). Солверів можна розглядати як простих «виконавців намірів». Вони аналізують запит, після чого пропонують та реалізують оптимальний спосіб виконання завдання. Розглянемо детальніше логіку абстракції блокчейнів на прикладі теоретичної моделі CAKE framework (Chain Abstraction Key Element) компанії Frontier Research. CAKE представляє chain abstraction як багатошарову систему, де кожен шар відповідає за окрему функцію.
Джерело: frontier.tech/the-cake-framework Перший шар — Application layer (шар додатків). Це рівень, з яким безпосередньо взаємодіє користувач. Шар включає децентралізовані додатки, інтерфейси та криптогаманці. Завдання — надати простий та єдиний інтерфейс, що приховує від людини бар’єри між блокчейнами та дозволяє працювати з ними як з єдиною системою. Другий — Permission layer (шар дозволів). На цьому рівні відбувається авторизація дій користувача. Після підключення гаманця система отримує можливість зчитувати стан активів у різних мережах та ініціювати транзакції від імені користувача. Намір формалізується саме тут — як опис бажаного результату без турбот про спосіб досягнення. Третій — Solver layer (шар солверів). Тут відбувається обробка наміру. Солвери оцінюють можливі варіанти виконання, враховуючи комісії, швидкість та доступну ліквідність. В умовах мультичейн-середовища шляхів реалізації наміру може бути багато. Завдання солверів — вибрати оптимальний; при цьому їхній прибуток може формуватися як різниця між фактичною вартістю виконання операції та заявленою ціною. Конкуренція між солверами зводиться до того, хто запропонує найефективніше виконання. Четвертий — Settlement layer (шар фіналізації). Тут, після підтвердження операції користувачем, починається її фактичне виконання. Цей рівень відповідає за остаточну реалізацію наміру. Залежно від архітектури рішення, виконання може відбуватися як через традиційні механізми (наприклад, мости), так і з використанням ліквідності самих солверів, які виконують операцію від імені користувача, а потім здійснюють взаєморозрахунок.
Приклади з криптоіндустрії
CAKE є наочною аналітичною моделлю, яка описує chain abstraction як феномен. Але на практиці різні проєкти реалізують абстракцію блокчейнів по-своєму, комбінуючи окремі елементи описаної вище архітектури. Наприклад, NEAR Protocol втілює підхід, заснований на намірах користувачів та реалізації через солверів. За фіналізацію відповідає смарт-контракт-верифікатор (Verifier). Проєкти на кшталт Particle Network зосереджені на об’єднанні широкого арсеналу функцій в рамках одного універсального акаунту. Користувачеві пропонується простий інтерфейс, зручна авторизація (аж до логіну через акаунти в соцмережах) та «безшовний досвід». Інфраструктурні рішення на кшталт Socket роблять акцент на створенні додатків, від початку заточених під мультичейн-середовище. Протокол позиціонується як рішення для абстракції блокчейнів, що дозволяє розробникам створювати додатки, які взаємодіють з різними мережами так, ніби це єдина система. В основі Socket лежить набір смарт-контрактів, розгорнутих у різних мережах та встановлюючих правила виконання операцій до безпосереднього виконання в додатку. Це дозволяє розробникам приховувати технічну сторону від клієнта.
Переваги та обмеження абстракції блокчейнів
До переваг можна віднести:
- спрощення взаємодії з Web3, дозволяючи користувачеві зосередитися на результаті, а не на технічних деталях;
- зниження фрагментації екосистеми за рахунок спрощення операцій між різними блокчейнами;
- залучення нових користувачів завдяки низькому порогу входу.
З іншого боку, варто відзначити недоліки та обмеження:
- складно формалізувати наміри користувача таким чином, щоб вони коректно та однозначно виконувалися у всіх сценаріях;
- chain abstraction вносить додаткові рівні складності та непрозорості в інфраструктуру, що потенційно збільшує кількість уразливостей;
- абстракція блокчейнів може заманювати користувачів у своєрідну «пастку зручності»: людина на догоду простоті пожертвує контролем над процесами, віддаючи перевагу можливості самому забезпечувати безпеку своїх коштів на користь централізованих платформ.
Висновок
Абстракція блокчейнів — це спроба переосмислити взаємодію користувача з Web3-екосистемою, змістивши фокус з технічної складності процесу на результат. Замість множини мереж, мостів та складної послідовності дій людині достатньо формулювати намір, виконання якого бере на себе інфраструктура. У довгостроковій перспективі такий підхід може стати основою більш масового та дружнього, user-friendly Web3. Однак розвиток підходу неминуче пов’язаний з компромісами між зручністю, прозорістю та рівнем контролю користувача.
Резюме Crypto Top: Абстракція блокчейнів має потенціал значно спростити взаємодію користувачів з криптосвітом, знижуючи бар’єр входу та сприяючи масовому прийняттю Web3, хоча й несе ризики централізації та зменшення контролю.